Українське законодавство з питань прав дитини

Права́ дити́ни — система можливостей, які необхідні особі для її комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог середовища, беручи до уваги незрілість дитини (за міжнародно-правовими актами визнається «кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягає повноліття раніше»).

Права дитини в Україні

22 грудня 2010 у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему: «Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні». Учасники слухань відзначили такі позитивні речі^[1]:

·         В Україні створено основні засади законодавчого забезпечення у сфері захисту прав дітей. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в цілому відповідають загальносвітовим гуманітарним підходам та положенням Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною в 1991 році.

·         З метою забезпечення права дітей на сімейне виховання системною стала практика національного усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштування їх під опіку, піклування, в прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу.

·         Вдалося закріпити позитивну тенденцію до зменшення числа бездоглядних і безпритульних дітей. Удосконалено діяльність із соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, розширено мережу закладів соціального захисту та соціального обслуговування. Є позитивні напрацювання щодо підтримки багатодітних сімей.

Негативним є:

·         висока дитяча смертність,

·         рівень забезпечення охорони дитячого здоров'я,

·         недоступне оздоровлення та відпочинку для всіх дітей,

·         неефективна система захисту дітей від насильства, у тому числі в системі кримінального провадження.

Актуальні проблеми:

·         запровадження нових форм соціальної підтримки сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах;

·         розширення в невеликих містах і сільській місцевості мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

·         посилення міжвідомчої співпраці служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, соціальних інспекторів, працівників освіти, охорони здоров'я, органів внутрішніх справ з метою раннього виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

·         запровадження нових форм співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бізнес-структур і неурядових організацій.

Українське законодавство з питань прав дитини

·         Конституція України (статті 24, 51, 52, 92)

·         Сімейний кодекс України (глави 13, 14 та ін.)

·         Цивільний кодекс України (ст.ст. 295, 1261 та ін.)

·         Житловий кодекс Української РСР (ст. 125 та ін.)

·         Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»

·         Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»

·         Закон України «Про охорону дитинства»

Інтернет ресурс